Респондент: Наталія Богач, магістр культурології ЛНУ ім. І. Франка.
Спілкувалася: Васьків Юлія, фахівець відділу маркетингу та комунікації.
Наближається світле свято Великодня. Християни будуть складати кошик, незамінним складником якого стануть писанки та крашанки. Часто трапляється так, що, повторюючи певний ритуал, ми не замислюємось над тим, що він означає та починаємо виконувати його автоматично. Однак, розуміючи значення тієї чи іншої дії, ми можемо глибше проникнутися її символізмом, сповна відчути силу того, що робимо. Тож сьогодні хотілося б поговорити про те, звідки взялась традиція розфарбовувати яйця та що вона означає.
Що символізує яйце в різних культурах?
Яйце є універсальним символом, який присутній у кожній культурі. Означає воно родючість та оновлення життя. Таким його сприймали ще стародавні єгиптяни й перси, які також мали звичай фарбувати яйця та їсти їх під час своїх свят. Природознавець Пліній писав, що римляни вживали фарбовані яйця при народних іграх, богослужбових обрядах та очищенні від гріхів.
Плутарх, давньогрецький письменник, історик і філософ, пояснюючи причину такого шанобливого ставлення римлян до яйця, писав: “Яйце є символом творця всієї природи, вседіючого і все в собі вміщаючого”.
Стародавні перси вірили, що спочатку не було нічого, крім Божества: «Нарешті народилося Яйце. Ніч покрила його своїми чорними крилами, а Любов, старший син Творця, заопікувався ним. Коли Яйце дозріло, воно появило Всесвіт». Цей міф про створення світу прийшов до персів зі Сходу, приніс його основоположник релігії старих іранців Заратустра.
Також перси оспівували яйце у своїх священних піснях, а ще у них теж був звичай фарбувати яйця, робити крашанки. Крім того, у своїх храмах вони тримали ще й литі або витесані з каменю яйця як символ усього, що народжується.
Що означає поміщене у великодній кошик яйце для християн?
Для нас, християн, воно є символом гробниці, в яку було поміщено тіло Ісуса, а розтріскування яйця являє собою воскресіння Христа. Кількість яєць також є символічною. Зазвичай їх малюють тринадцять на честь дванадцяти апостолів і Спасителя. Найбільше готують червоних крашанок, адже у християнській традиції цей колір символізує кров, яку Ісус пролив на хресті. Також трапляються й інші: жовті, сині, зелені…
Отець, знаменитий богослов і філософ, церковний письменник Іоан Дамаскін у своєму оповіданні «О Велиці Дні» подає таке розуміння значення яйця: “Яйце уподоблюється всій тварі: скорлупа як Небо, плівка — як хмари, білок — як води, жовток — як земля, а вогкість посеред яйця — як у світі гріх. Господь наш Ісус Христос, коли воскрес із мертвих, всю твар відновив своєю кров’ю, як яйцями прикрасив, а вогкість духовную висушив, як яйця згустив”.
Які ж легенди існують про походження звичаю готувати писанки та крашанки на Великдень?
Легенд, направду, дуже багато. Збиранням таких займалися український вчений, митрополит УПЦ, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, педагог Іван Огієнко (Митрополит Іларіон); поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч, доктор філософії Іван Франко; український етнограф, фольклорист, біолог, мемуарист і письменник в еміграції, доктор слов’янської етнології та біології Олекса Воропай.
Легенди, записані на Поділлі, кажуть, що коли Ісус Христос воскрес, то він сказав воякам, які охороняли Його гріб: «Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, а щоб вам повірили, то ось вам знак». Тоді Спаситель узяв зі свого гробу крашанку і дав воякам. Відтоді й пішов звичай розфарбовувати яйця на Великдень.
Згідно з дослідженням фольклористки, кандидатки філологічних наук Дарії Анцибор існує легенда з Гуцульщини, записана ще Іваном Франком. У ній йдеться про те, що коли Ісуса схопили, Марія хотіла вмовити Пилата відпустити Її Сина. Вона цілу ніч робила писанки й крашанки, щоб зробити правителю підношення. На ранок понесла їх у кошику Пилату, прохаючи, щоб він помилував її сина. Проте Пилат відповів, що тепер усе даремно, бо Ісуса вже вбили. Почувши це, Марія зомліла, а писанки покотилися по всьому світу.
Ось що про писанки говорив Іван Якович Франко: “Писанки у нашого народу мають значення до певної міри талісмана. Свячені писанки або взагалі освячувані яйця є першою стравою, яка переломляє піст. Писанки приносять любов і приязнь. Дівчата обдаровують ними парубків, часом навпаки; в деяких краях обдаровують ними дорогих гостей. Червоні яйця дають здоров’я, красу, силу. Селяни переховують їх у хаті від однієї великодньої ночі аж до другої, здебільшого поміщаючи їх під образами. Писанки, писані в так званий безконечник, тобто орнаментом без кінця, кладуть на вулики в пасіках; крашанками гладять худобу і коней по хребті від голови до хвоста в день св. Юрія, щоб вони були гладкими й здоровими; коли перший раз гримить грім або при інших обставинах, миються водою, в якій мочили крашанку і дукат, щоб здобути красу й багатство”.
Згідно з першою легендою, яка згадується у грецьких рукописах Х століття, Марія Магдалина прийшла до римського імператора Тиберія зі звісткою про воскресіння Христа й подала йому яйця в подарунок. Імператор не повірив, що Ісус воскрес, і промовив: “Скоріше це яйце стане червоним, ніж буде можливим воскресіння з мертвих”. І тут у всіх на очах яйце почервоніло.
На Київщині оповідають, що коли Ісус Христос ходив зі Святим Петром по землі, то вони проходили через одне село. Коли люди побачили Христа, то почали камінням та грудками жбурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі, то зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки та крашанки на Великдень.
На Полтавщині є легенда, що писанки писала Мати Божа ще тоді, як Ісус маленький був: «Дитина дуже тішилась тими цяцьками». Олекса Воропай на Гуцульщині записав ще таку легенду: «Далеко в горах до високої, стрімкої скелі залізними ланцюгами прикутий страшний нехрист. І той нехрист має дванадцять своїх посланців, що ходять по селах та містах і придивляються, як живуть люди. Все, що вони побачать або почують, розповідають нехристові. Коли посланці кажуть, що люди живуть бідно і сваряться поміж собою, нехрист радіє і сміється так, що аж гори трясуться, а ланцюги його слабнуть. Якщо ж посланці кажуть, що між людьми згода й добро, нехрист сердиться, насуплює брови, а ланцюги міцніше стискають його погане тіло. Та найстрашніша для нехриста вістка, що люди ще пишуть писанки, що вони не забули цього звичаю: він тоді реве, як звір, рветься з усієї сили і б’ється головою об скелю так, що аж вогонь креше. З того постають грім і блискавка, а ланцюги його робляться тоді такі міцні, що годі їх розірвати».
Коли варто готувати яйця до свого кошика?
За народним віруванням крашанки готуються в суботу тому, що яйця, пофарбовані в п’ятницю, швидко псуються, а зроблені в суботу зберігаються протягом усіх свят. Здебільшого фарбують у червоний, жовтий, синій та зелений кольори. А вже на Воскресіння Господнє цілуємо одне одного з червоним яйцем і проказуємо: «Христос Воскрес! Воістину Творець Неба і землі, і всього світу воскрес із мертвих!»
Що відомо про нашу писанку у Світі? Куди вона «закотилася» разом з українськими емігрантами різних часів?
Нашими писанками захоплюються у всьому світі. Найпершими серед культурних надбань, привезених до Канади українськими емігрантами, зокрема жінками, були традиційні писанки, які виготовляли напередодні Великодня. Здобувши там славу, вони стали маркером української культури в Канаді. Тож тепер кожного року під час Великодніх свят писанка привертала до себе все більше поціновувачів серед жителів цієї країни та США.
До речі, перший у світі пам’ятник українській писанці зведений у 1975 році. Височіє він у містечку Веґревіль – серці канадської провінції Альберта, яка стала батьківщиною для тисяч українських переселенців.
Великдень – це час зібратися разом у родинному колі, прикрасити святкові яйця, час для спілкування одне з одним, для духовного збагачення. Кожен із нас напевно пам’ятає, як чекав дня, коли нарешті можна було взяти в руки писачок та поринути в чарівну мандрівку світом писанки. Поряд із цим відчувалась святість, особлива радість процесу та таємничість. Дуже вдало описав сакральність цього моменту поет-дисидент Ігор Калинець:
Виводить мама дивним писачком
по білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках
із цибулиним золотим узваром,
з настоями на травах і корі,
на веснянім і на осіннім зіллі —
і писанка оранжево горить
у філіграннім сплеті ліній.
То вже вона, як дивовижний світ,
то вже дзвенить, як згусток сонця,
буяють буйно квіти у росі,
олені бродять в березневім соці.
І стилізовані сплітаються сади
у маєві густих обрамлень,
мереживом найтоншим мерехтить
геометричний космацький орнамент.
І я поплив у світ дитячих мрій
на білі колискові оболоні…
Котились писанками ізгори
ясні сонця у мамині долоні.
Експериментуйте, вивчайте різноманітні візерунки та способи розпису… І нехай кожен закладе в малюнок свій код, своє бажання, а розписане яйце принесе радість, здоров’я, духовне оновлення, мир та достаток.