Пісня буде поміж нас

“Пісня буде поміж нас”

Спілкувалися: Пелех Ірина та Крохмальна Софія, фахівці відділу маркетингу та комунікації.

Респондент: Наталія Богач, магістр культурології ЛНУ ім. І. Франка.

4 березня 1949 р. у Кіцмані Чернівецької області в сім’ї вчителів Михайла та Софії Івасюків народився Володимир Івасюк. Композитор-виконавець, музикант, мультиінструменталіст (володів кількома музичними інструментами: скрипка, фортеп’яно, віолончель, гітара), поет. Володимир був всебічно розвиненою особистістю. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав.

Сьогодні відзначаємо 74-й День народження українського композитора. З цієї нагоди “Університетський блог” дізнався більше про життя та творчий шлях Володимира Івасюка у магістра культурології Львівського університету Наталії Богач.

Як Ви познайомились з творчістю Володимира Івасюка і що саме захоплює Вас найбільше?
Моє знайомство з творчістю Володимира Івасюка відбулося вдома. Мій тато був одним з тих, кому поталанило бачити вживу легендарну “Смерічку.” Він сам  великий шанувальник творчості   Володимира Івасюка. Тому з дитинства мене захоплювала творчість Володимира Івасюка та ансамблю “Смерічка.” Вдома завжди звучали його пісні ще на вінілових платівках.  До  сьогодні вдома збереглися платівки з шедеврами: “Колискова вітру”, “Червона рута”, “Я піду в далекі гори.” Батько, будучи студентом Кременецького училища, відвідав концерт в 1972 році ВІА “Смерічка.” За його розповідями,  на цей концерт не вистачало квитків. Тому люди вилазили на дерева, дахи будівель, щоб побачити та почути цих талановитих хлопців – справжній голос України. Вони були найпопулярнішим українським гуртом у цілому тодішньому СРСР. Це був культ Володимира Івасюка та “Смерічки.” Розмови про Володимира Івасюка та його пісні завжди були чимось сакральним для мене.  Це був символ України.  

Як можна оцінити популярність музиканта в той час?

Івасюк голосно заявив про Україну. Пісні українського музиканта лунали в усьому Радянському Союзі. Ту популярність “Смерічки” можна порівняти хіба що з Бітлз на Заході.  Вплив, що справляли пісні Володимира Івасюка на молоде покоління українців: пропаганда української культури, національні костюми, рідні Карпати – важко переоцінити.

 

А яке ставлення до нього було у його сучасників? Яким же був Володимир Івасюк?
“Він творив обличчя української культури, яка може зробити честь будь-якій цивілізованій нації. Своєю геніальною творчістю він підносив дух нашого народу…” Так говорить Тамара Марусик у своїй книзі: «Володимир Івасюк. Життя — як пісня» 2003 року.  Ці хлопці стали втіленням України.

Всі його пісні справжні, наповнені змістом: “Я — твоє крило”, “Два перстені”, “Наче зграї птиць”, “Балада про мальви”.     

Зі спогадів його близьких друзів дізнаємось, що не дивлячись на популярність, він залишався простим хлопцем у спілкуванні.

“Він був знаменитий, але не гордий, давався любити”, згадує Любомир Криса – фотомитець, друг Володимира  і чоловік його рідної сестри.

«Володя – це був такий свіжий струмінь, такий насичений кількісно і якісно», – каже  поет – пісняр Богдан Стельмах. 

 

Які події стали переломними у творчому шляху композитора?
1978 р. Володя перемагає на всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Москві і отримує дипломи II ступеня за “Сюїту-варіації для камерного оркестру” та “Баладу про Віктора Хара”.  Він дає інтерв’ю, про нього пише преса, його пісні звучать на радіо.

“Всі імениті потискали плечима і пробували принизити його значимість на той час і не могли осягнути, що це вибух нової енергії, нового радикалізму, зовсім інакша музика, інший стиль, новий підхід. А молодь – завжди новатор. Ніхто до Володі такого не робив.”, – розповідає Любомир Криса.

1971 р. в Карпатах був знятий перший український музичний фільм “Червона рута”, в якому брали участь Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Раїса Кольца, ансамблі “Смерічка” і “Росинка” та прозвучали пісні Івасюка, Дутківського, Скорика. Цього ж року у передачі ЦТ “Алло, ми шукаємо таланти!” звучить нова Володина пісня “Водограй”. 1972 р. пісню “Водограй” визнано піснею року.

 

 

Як Володимиру Івасюку вдавалося уникнути радянського вербування?

Робляться спроби перетягнути молодого музиканта на сторону ідеологічної машини. Володимирові Івасюку пропонували переїхати зі Львова у Москву, але він категорично відмовився.  Боялися його живої непідкупної енергії, боялися правди. Таких людей, як Івасюк контролювати неможливо. Він гостро відчував правду і несправедливість, тому ніколи б не вчинив проти своєї совісті.  

«Івасюк був не з тих, хто б спокусився на ультрастоличні штуки, він би ніколи, ніколи цього не зробив. Він би не поїхав у Москву. Івасюк – це було явище таке, над яким влада міркувала, полювала, і так сталось. Незалежність у ті часи розцінювалась як злочин, треба було так той вектор загнути, щоб він не випирав», – каже Богдан Стельмах.

Змусити цей голос звучати так, як їм потрібно, вони не змогли. Він ніколи б не співав про братні народи,  не брав би участі у московській пропаганді. Митець став небезпечним для радянської системи. Надто багато людей слухали, занадто великим став його вплив. Хтозна яких вершин міг би досягнути Володимир Івасюк. Про це вже можна лише здогадуватися.    

У той час правило було просте: або ти – частина системи, або вона тебе знищить. За ту любов до української пісні, за активну громадянську позицію наш талановитий музикант позбувся життя, але здобув безсмертя. Він чітко розумів, який чекає його кінець, але до кінця залишався собою.

18 травня 1979 р. тіло Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховицького лісу повішеним.  Радянська система знищила Володимира Івасюка.  Смерть Івасюка — це вбивство, здійснене органами КДБ за наказом вищого керівництва СРСР.

 

Яким ви пригадуєте день похорону Івасюка?

Цей день став чорним для України. Люди масово йшли на похорон. Кожен сприймав це як особисту трагедію. Україна втратила ще одного вірного сина. Втратила за любов до України, всього українського. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

 

Як сьогодні вшановують пам’ять Володимира Івасюка?

Зокрема, у Львові, за кошти музиканта Святослава Вакарчука, 20 грудня 2011 року встановлено пам’ятник Володимиру Івасюкові. Також щороку проводяться концерти пам’яті. Творчість нашого пісняра завжди актуальна, щира і жива. Його шедеври переспівуються  молодими виконавцями.  Фестиваль “Червона Рута” з 1989 р. проводиться раз на два роки.  Хотілося б звичайно щоб більше можна було почути його пісень по радіо, телебаченню,  програм, де б розповідали про життя та творчість нашого митця. Хорошого забагато не буває, а особливо в царині української пісні. Найкраща пам’ять про таку людину, як Володимир Івасюк, це звучання української пісні, розквіт нашої культури.   

 

Слова Станіслава Чуєнка підкреслють, що пам’ять про Івасюка досі живе у кожному рядку його пісень:

Дзвенить водограй і мальва росте.

У серці народу

Живе твоя рута й цвіте.

 

Ні жалю, ні сліз

Не треба тому, хто проніс

У серці гарячу, як кров,

До свого народу любов.

 

Ти друже повір,

Як чиста вода серед гір

Так вічно живе повсякчас

Та пісня твоя поміж нас.