Респондент: Володимир Бегей – головний спеціаліст експертного комітету з питань розвитку сфери штучного інтелекту Міністерства Цифрової трансформації України.
Спілкувалася Юлія Васьків – фахівець Відділу маркетингу і комунікації ЛНУ ім. І. Франка.
Сьогодні наше життя є кардинально іншим, ніж було ще 10 років тому. Особливо активно зараз розвиваються нейронні мережі, які водночас стали нашими помічниками, але також дали нам чимало приводів замислитися щодо майбутнього людства. Кожному з нас точно спадали на думку питання, як же трактувати роботи, які на людський запит створює штучний інтелект? Кому належить авторське право на картини, які малює DALL-E? Хто є автором віршів, які пише GPT chat? Чи можна вважати роботи, згенеровані нейронними системами, інтелектуальною власністю, чи, можливо, це плагіат? На ці та багато інших запитань шукають відповідь у всьому світі, але поки однозначного потрактування немає.
Отож ми вирішили поспілкуватися з головним спеціалістом експертного комітету з питань розвитку сфери штучного інтелекту Міністерства Цифрової трансформації України Володимиром Бегеєм, який погодився привідкрити нам те, що вже відомо щодо правового регулювання використання штучного інтелекту в Україні.
Чи існують міжнародні стандарти або домовленості, які регулюють використання штучного інтелекту? Які країни прийняли найбільш прогресивне законодавство у цій сфері?
Наразі жорсткого (обовʼязкового) регулювання не існує. На рівні Ради Європи розробляють Конвенцію з питань ШІ, на рівні ЄС – Акт про штучний інтелект. Обидва документи ще доопрацьовують. Водночас є досить багато актів мʼякого права, які встановлюють секторальні рекомендації та стандарти. Наприклад, CDMSI на рівні Ради Європи працює над керівництвами щодо відповідального використання ШІ у журналістиці. Аналогічно є стандарти щодо медичних пристроїв, які також містять стандарти щодо автоматизованого прийняття рішень або пропонування варіантів. Втім комплексних актів на міжнародному рівні наразі немає.
Щодо національного регулювання, то наразі стандарти у сфері ШІ або розробляються у форматі рекомендацій від урядів (Біла книга у Сполученому Королівстві), або віддані на відкуп саморегулівних органів (у Сполучених Штатах переважає так званий bottom-up approach). Втім, у Сполучених Штатах також розробили Білль про права у сфері штучного інтелекту, який затверджує 5 принципів регулювання ШІ, які є основоположними для цієї сфери: безпечність та ефективність системи, захист від дискримінації, конфіденційність даних, пояснення цілей використання, людські альтернативи для прийняття рішень.
Яке законодавство, що регулюватиме ШІ, вже прийняли в Україні?
В Україні наразі існує секторальне регулювання ШІ. Зокрема, частково питання автоматизованої обробки даних покриває Закон України “Про захист персональних даних”. Пропоновані законопроєкти у сфері захисту персональних даних трохи більше деталізують це питання та узгоджують стандарти з вимогами Загального регламенту захисту даних. Сподіваємося, один із них приймуть незабаром. Також ШІ зʼявився у Законі України “Про авторське право і суміжні права”, де він фігурує як система, яка може створювати неоригінальні обʼєкти, створені компʼютерною програмою. Комплексного регулювання цього питання в Україні поки що немає, але за участі представників профільного бізнесу, науковців та освітян із експертного комітету зі ШІ при Міністерстві була розроблена та презентована Дорожня карта з регулювання штучного інтелекту в Україні. Саме вона допоможе українським компаніям підготуватися до ухвалення закону-аналога AI Act Європейського Союзу, а громадянам — навчитися захищати себе від ризиків ШІ.
Завдяки розробленому підходу до регулювання штучного інтелекту український бізнес стане більш конкурентоспроможним, отримає доступ до глобальних ринків, а держава зможе інтегруватися до ЄС.
Важливий фокус — права українців у цифровому просторі. Штучний інтелект щодня розвивається, тому наша ціль — створити безпечне середовище, у якому ШІ допомагатиме суспільству, а не створюватиме додаткові загрози.
Якщо студенти/учні/викладачі користуються ШІ під час написання своїх робіт, на кого вони повинні покликатися: на ШІ чи джерела, які використав ШІ, коли генерував нам ту чи іншу відповідь?
Тут є принципове питання: чи особа використовує ШІ для написання, наприклад, есе, чи для підбору джерел. Якщо для підбору джерел (а є саме такі системи), то ШІ буде виконувати функцію звичайного пошуковика на кшталт Google. Якщо ж йдеться про створення тексту ШІ, то, звісно, ж покликання необхідне, адже будь-яка інформація, взята зі стороннього джерела має бути маркована як така. На кого покликатися – питання і справді цікаве, втім не нове для академічного світу. Наприклад, коли ми читаємо науковий доробок автора, який для підготовки такого матеріалу прочитав ще 200 авторів, ми не будемо усіх їх перелічувати серед джерел. Посилання буде саме на того автора, якого ми особисто читали. Аналогічний підхід можна застосовувати і до ШІ: якщо ми не перечитували усі джерела самостійно – посилання має бути саме на систему.
Яка ситуація із правовим регулюванням мистецьких творів: віршів, оповідань, картин, сценаріїв фільмів (які створені штучним інтелектом)?
Майнові права на неоригінальні обʼєкти, створені компʼютерною програмою (саме так називають щось створене системою ШІ без значного залучення людини), мають власники компʼютерних програм. Особистих немайнових прав, наприклад, авторства як такого, у таких ситуаціях не виникає. Якщо об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, є результатом використання об’єктів авторського права або суміжних прав, особа має права на такий неоригінальний об’єкт за умови дотримання прав особи, твір якої зазнав використання у процесі генерування такого неоригінального об’єкта.
У деяких країнах вже вимагають у джерельній базі вказувати ШІ, якщо автор ним користувався. Чи правильно це з правового боку, якщо ШІ також збирає інформацію з усіх раніше опублікованих у мережі джерел?
Положення ЄС про узгоджені правила справедливого доступу до даних та їх використання (Акт про дані) встановлює правила того, хто може використовувати або отримувати доступ до даних у всіх секторах економіки в ЄС. Встановлюючи вимоги щодо обміну даними, Акт поширюється на різних авторів, серед яких: органи державної влади, надавачі цифрових послуг, а також розробники девайсів (що включають і розробників систем ШІ). Акт про дані надає як окремим особам, так і компаніям більше контролю над своїми даними через право на перенесення, копіювання або передачу даних з різних служб, де вони генеруються за допомогою розумних об’єктів, машин та пристроїв. Так користувачі підключених пристроїв ( від розумних побутових приладів і до інтелектуального промислового обладнання) можуть отримувати доступ до даних, створених у результаті їх використання, які часто збирають виключно розробники та постачальники послуг. Акт передбачає створення ринків даних (“data markets”). У цьому випадку виробникам або користувачам дозволяється монетизувати згенеровані дані шляхом обміну, продажу або ліцензування їх іншими компаніями, як-от стартапами. Акт також встановлює обмеження на використання даних ринковими конкурентами власника даних.
За своїми положеннями Акт є компліментарним документом до Європейського Акту про управління даними, який сприяє обміну даними між секторами та країнами ЄС, а також розвитку інноваційних продуктів та послуг. Передусім Акт передбачає механізм щодо повторного використання (для комерційних та некомерційних цілей) певних даних державного сектору, які не можуть бути відкрито доступні. Йдеться про дані, захищені комерційною таємницею, статистичною конфіденційністю, авторським правом, а також захистом персональних даних. У цьому випадку Акт встановлює вимоги щодо повторного використання даних, серед яких їх попередня анонімізація або модифікація, дотримання вимог авторського права, попередження щодо передачі даних третім особам тощо. Крім того, Акт передбачає положення щодо альтруїзму даних (“data altruism”), що фактично відображає доктрину добросовісного використання, дозволяючи добровільний механізм обміну даними на основі згоди осіб для цілей загального інтересу. Для досягнення цієї мети, а також полегшення збору даних, Акт запроваджує універсальну європейську форму згоди на альтруїзм даних, що передбачає як надання, так і подальше відкликання згоди. Така форма слугує своєрідним гарантом для дослідників та компаній, що мають на меті використання відповідних даних. У цьому контексті Акт також вимагає від держав-членів ЄС створення національних Публічних реєстрів щодо визнаних організацій альтруїзму даних, які повинні відповідати переліку визначених вимог.
Які основні законодавчі акти в Україні визначатимуть правовий статус штучного інтелекту і його застосування?
Це буде Біла книга (своєрідний аналог британської моделі), а згодом – звісно ж, закон, який відображатиме вимоги Акту про штучний інтелект, адже це стовідсотково стане однією з вимог щодо євроінтеграції. Втім, безпосередня імплементація цього акту в українське законодавство є справою досить тривалою і складною, а тому потребуватиме багато досліджень та часу (зокрема, щоб дізнатися, як цей документ будуть впроваджувати на національному рівні країни-члени ЄС).
Які плани або ініціативи існують у владних органах України з метою подальшого вдосконалення правового регулювання в галузі штучного інтелекту?
Наразі усі плани представлені в Дорожній карті ШІ:
- Створення регуляторного сендбоксу для тестування нових систем у безпечному середовищі;
- запуск пілотного проєкту HUDERIA;
- AI Labelling;
- розробка Білої книги регулювання ШІ;
- публікація тематичних гайдлайнів;
- розробка Кодексів на рівні саморегулювання, що буде всіляко стимулювати держава.
Чи виникають вже конфліктні ситуації/обурення серед українців щодо втрати робочих місць через ШІ, зокрема у сферах кінематографу/сценічного мистецтва?
Наразі не відомо про жоден гучний скандал на цю тему, зокрема й у сфері кінематографу. Звісно, можуть виникати проблеми щодо збору даних чи авторського права, щодо трудових прав поки не доводилося чути про жодні конфлікти.
Дякуємо головному спеціалісту експертного комітету з питань розвитку сфери штучного інтелекту Міністерства Цифрової трансформації України Володимиру Бегею за приділений час та продуктивну розмову. Віримо, що кожен із наших читачів відкриє у ній для себе ту інформацію щодо правового регулювання використання ШІ в Україні, яку не так просто знайти в усім доступних джерелах. Також ми переконані, що усі плани, якими поділився респрондент, державні органи зможуть втілити сповна. Щиро вдячні за співпрацю та готові до майбутніх спільних проєктів задля цифровізації нашої держави!
Слава Україні!